Як визначити походження дитини від батька в Україні?

За своєю сутністю визначення батьківства – це процедура, яка дозволяє встановити споріднений та, як наслідок, юридичний зв’язок між чоловіком та дитиною. Оскільки така процедура має юридичне значення та серйозні юридичні наслідки, вона повинна бути належним чином зафіксована. Зокрема, встановлений відповідно до закону факт батьківства зумовлює низку юридичних наслідків, таких як:

          – обовʼязок батька утримувати дитину до повноліття (або довше в залежності від ситуації);
       – право дитини на соціальне забезпечення, якщо батько має спеціальний статус, пов’язаний з трудовою діяльністю (наприклад, батько є військовослужбовцем, поліцейським тощо);

       – право дитини на соціальне і пенсійне забезпечення у разі смерті чи загибелі батька, в тому числі й у разі загибелі батька, який є військовослужбовцем, що загинув під час виконання військового обов’язку;

          – право дитини на спадкування після смерті батька.

Тож постає питання, як визначається походження дитини від конкретного чоловіка в Україні?

Презюмується, що дитина походить від подружжя.

Іншими словами, сам по собі факт наявності офіційного шлюбу автоматично визначає походження дитини від чоловіка, який перебуває у шлюбних відносинах з матір’ю дитини. Так з наукової точки зору виглядає презумпція батьківства, встановлена українським сімейним правом (ст. 122 СКУ). Жінка, що перебуває у шлюбі, при реєстрації дитини не повинна надавати будь-які докази її походження від свого чоловіка. Походження дитини від подружжя у такому випадку визначається на підставі двох документів: 1) Свідоцтва про шлюб; 2) документа закладу охорони здоров’я про народження дружиною дитини.

Презумпція батьківства діє не лише під час шлюбу, але також протягом певного періоду часу після його припинення. Такий період обумовлений строком протікання вагітності та складає 10 місяців. Сутність його полягає у тому, що батьком дитини, яка народилася протягом 10 місяців з моменту розірвання шлюбу або визнання його недійсним, за загальним правилом, буде визнаватися колишній чоловік матері дитини.

Дане правило не є абсолютним. Для того, щоб уникнути автоматичного визнання батьківства, матері дитини та її колишньому чоловіку необхідно звернутися до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) зі спільною заявою про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у випадку надання іншим чоловіком та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства.

Нині ж багато пар обирають для себе «шлюб без реєстрації» або так звані фактичні шлюбні відносини. Тобто чоловік та жінка не реєструють свої відносини в органах ДРАЦС, але фактично вважають себе подружжям. Таким чином пари намагаються уникнути юридичних формальностей, а фактично створюють для себе ряд правових проблем.

Тож що робити у ситуації, коли «автоматично» батьківство визначити неможливо і чи є шлюб єдиною підставою для визначення походження дитини від конкретного чоловіка?

Якщо чоловік та жінка, у яких народилася дитина, не перебувають в офіційному шлюбі, то вони згідно приписів сімейного законодавства мають декілька варіантів визначення походження дитини:

  • на підставі спільної заяви батьків (п. 1 ч. 2 ст. 125 СКУ);
  • на підставі рішення суду (п. 3 ч. 2 ст. 125 СКУ).

Подання спільної заяви матері та батька дитини про визнання батьківства до органів ДРАЦС є добровільним способом визначення походження дитини. Відповідно до ст. 126 СКУ походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Форма заяви затверджена Наказом Мін’юсту від 18.10.2000 № 52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні». Строк звернення з такою заявою законодавством не встановлений.

Більш складна ситуація має місце тоді, коли біологічні батьки не перебувають у шлюбі та не дійшли згоди щодо добровільного визнання батьківства. В такому випадку визначити факт походження дитини від батька можна тільки за рішенням суду.

Звернення до суду є примусовим способом визначення походження дитини. Відповідно до ст. 128 СКУ за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 76 ЦПК у якості доказів до судом можуть оцінюватися:

  • показання свідків;
  • письмові докази;
  • речові докази;
  • звуко- та відеозаписи;
  • висновки експертів.

Не дивлячись на уявну рівність доказів, головним доказом у даній категорії справ є генетична експертиза або ж так званий «тест на батьківство», адже його вірогідність складає майже 100 %. Як правило, після проведення генетичного аналізу на батьківство будь-які сумніви відпадають.

Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Також позов про визнання батьківства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Окремо варто зазначити про наявність у жінки особливого права – зробити запис про батька дитини «зі слів матері» (за вказівкою матері). Тобто при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Для більш детальної консультації звертайтеся до адвоката з великим досвідом вирішення подібних ситуацій – Берзінь Сергія Людвиговича.

Запис на консультацію за номерами: (099) 44-17-937; (097) 584-77-30.

Офіс за адресою: м. Одеса, площа 10-го Квітня, буд. 1, офіс 35 (3 поверх). Адвокат також працює дистанційно, тому якщо Ви знаходитеся в іншому місті або навіть в іншій країні – звертайтеся!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *