У сучасному світі великої популярності набирає «шлюб без реєстрації», тобто фактичні шлюбні відносини, які не зареєстровані в органах ДРАЦС. Все частіше такі відносини стають не спробою перевірити власні почуття та можливість вести спільне господарство з метою подальшої реєстрації шлюбу, а усвідомленим вибором такої форми співжиття.
На перший погляд фактичні шлюбні відносини можуть здаватися більш зручними, ніж офіційне оформлення шлюбу. Але у разі припинення таких відносин постає ряд логічних питань юридичного характеру, вирішити які буває доволі складно. Тож чи має подружня пара, відносини якої не були офіційно зареєстровані, такі ж права та обов’язки, як сім’я, чий шлюб є офіційним?
Важливо розуміти, що чинний Сімейний кодекс України визначає, що проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу, тобто без реєстрації в органі державної реєстрації актів цивільного стану, не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя. Однак деякі права, які мають учасники зареєстрованого шлюбу, поширюються і на учасників фактичних шлюбних відносин.
Так, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (ч. 1 ст. 74 СКУ).
Але не все так просто, як може здатися на перший погляд. Факт перебування у зареєстрованому шлюбі доводиться дуже просто – пред’явленням свідоцтва про шлюб. З фактом проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу все набагато складніше, адже фактичні шлюбні відносини не є чимось, що само собою розуміється, факт наявності «цивільного» шлюбу вимагає доведення у судовому порядку.
Встановити факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу можна лише через суд у порядку окремого провадження або у порядку позовного провадження. У заяві (окреме провадження) необхідно обов’язково вказати навіщо необхідно встановити цей факт, і чим він підтверджується. Головною умовою для встановлення факту проживання однією сім’єю в окремому провадженні є відсутність спору. Якщо ж суд встановить наявність спору, то заявнику доведеться звертатися з позовною заявою до цивільного чоловіка/цивільної дружини.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СКУ сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Можемо зробити висновок про те, що ознаками шлюбного союзу двох осіб як сім’ї є наявність трьох обставин: 1) спільне проживання; 2) спільний побут; 3) взаємні права та обов’язки.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі № 1-8/99 зазначив, що обов’язковою умовою для визнання осіб членами сім’ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, а саме: наявність спільних витрат, спільний бюджет, спільне харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням та інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Процес доказування у таких справах є доволі складним, адже не існує пакету документів, який міг би стовідсотково свідчити про те, що чоловік та жінка мали фактичні шлюбні відносини. Кожна ситуація є індивідуальною, тому і докази у кожній справі можуть бути різними. Тільки в тому разі, якщо заявник доведе в суді, що між ним та її/його цивільним чоловіком/цивільною дружиною склалися усталені відносини, притаманні подружжю, майно, набуте ними за час спільного проживання, може бути визнане їхньою спільною сумісною власністю.
Однією з найрозповсюдженіших причин для відмови у задоволенні заяви про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю чоловіка та жінки є недостатність доказів. Так, Верховний Суд у своїй Постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц зазначив, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.
Підтвердженням спільного проживання однією сім’єю можуть бути показання свідків, документи щодо реєстрації місця проживання чоловіка та жінки, витрачання коштів на спільні цілі, свідоцтва про народження дітей, свідоцтво про смерть одного із «подружжя», спільні фотографії, заяви, анкети, квитанції, заповіти, листи ділового та особистого характеру, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного, докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності) тощо.
Малий відсоток позитивної судової практики з даного питання говорить про те, що перед зверненням до суду варто добре підготуватися, грамотно скласти відповідну заяву, зібрати якомога більше доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві. Рекомендуємо Вам перш за все звернутися до адвоката та отримати юридичну консультацію, в ході якої адвокат попередить Вас про ризики та окреслить перспективи справи. Для отримання якісної консультації та правового супроводу – звертайтеся до адвоката в Одесі – Берзінь Сергія Людвиговича, офіс за адресою: м. Одеса, площа 10-го Квітня, буд. 1, офіс 35 (3 поверх).
Запис здійснюється за попереднім дзвінком по телефонам: (099) 44-17-937, (097) 584-77-30.