Зазвичай у період спільного проживання та ведення спільного господарства подружні пари встигають придбати майно, що у плані юридичному вважається спільною сумісною власністю подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України). Виходячи із вище зазначеного, можна зробити висновок, що до спільної сумісної власності відносяться речі, які набуті одним із подружжя після укладення шлюбу. Внески в кредитні установи, права на страхові суми, корпоративні права також відносяться до спільної сумісної власності. Для визнання майна об’єктом права спільної сумісної власності подружжя не має ніякого значення, ким саме було придбане таке майно або на кого воно оформлене, важливим є тільки факт набуття права власності у період шлюбу.
Коли можна починати ділити майно?
Законодавець ніяким чином не ставить в залежність між собою можливість поділу майна з моментом розлучення. Тобто помилковою є думка про те, що ділити майно можна лише після розлучення, адже почати процес поділу майна можна як до внесення відомостей про розлучення до державного реєстру актів цивільного стану, так і після. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, яка обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Також варто звернути увагу на те, що позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб не розірвано.
Яким чином можна поділити майно?
Спосіб поділу майна є індивідуальним та залежить від наявності/відсутності спору щодо такого поділу. Подружжя має право розділити майно за взаємною згодою. Якщо це стосується нерухомого майна, то укладається договір про поділ нерухомого майна. Можливим є також укладення договору про виділ в натурі нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя. Обов’язковою умовою укладення вище згаданих договорів є нотаріальне посвідчення.
Якщо подружжя не дійшло згоди у ході переговорів, питання поділу майна може бути вирішене у судовому порядку шляхом подання позовної заяви про поділ спільного майна подружжя.
Частка кожного з подружжя у спільній сумісній власності
Що стосується частки кожного із подружжя у спільній сумісній власності, то суд буде виходити із загального правила про те, що усе майно має бути поділене навпіл – 50 на 50. Відповідно до ч. 1 ст. 70 СКУ у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Тобто існує презумпція рівності часток подружжя.
Якщо Ви претендуєте на збільшення частки та вважаєте, що поділ 50 на 50 буде несправедливим, Ви маєте можливість викласти свою позицію у суді. Обов’язково на підтвердження Ваших слів мають бути додані докази, які свідчать про те, що конкретно Ваша ситуація не підходить для застосування загального правила – «половина тобі, половина мені».
Тут варто зазначити, що сімейне законодавство України дозволяє суду відступити від засади рівності часток у спільному майні, якщо один із них не приділяв належної уваги матеріальному забезпеченню сім’ї; приховав, незаконно розпорядився спільним майном; витрачав його і таким чином зашкодив інтересам сім’ї; і найголовніше – з огляду на інтереси неповнолітніх дітей або інтереси іншого з подружжя. Практика свідчить про можливий відступ від правової презумпції рівності часток, що як правило, застосовується у випадках винесення рішення про передання більшої частки у майні непрацездатному члену подружжя чи тому, на утриманні та вихованні якого залишаться діти.
Крім цього, законодавець захищає і право особистої приватної власності. Так до особистої приватної власності дружини, чоловіка закон відносить зокрема майно, набуте нею, ним до шлюбу; набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто тощо. Повний перелік міститься у ст. 57 Сімейного Кодексу України та є вичерпним.
Враховуючи усе вище написане, очевидним є те, що процес поділу майна подружжя є доволі складним та, як показує судова практика, довготривалим. На початку потрібно зважити усі за та проти, подумати про ризики та перспективи розгляду такої справи у суді. Тому радимо Вам перш за все звернутися за юридичною консультацією до адвоката, який зможе надати Вам якісний правовий супровід у судовому порядку, – Берзінь Сергія Людвиговича, офіс за адресою: м. Одеса, площа 10-го Квітня, буд. 1, офіс 35 (3 поверх).
Запис здійснюється за попереднім дзвінком по телефонам: (099) 44-17-937, (097) 584-77-30.